Чи хворіють коти на сказ? Чи може у домашньої кішки бути сказ? Чи буває сказ у кошенят?

Поменять язык / Change the language: Русский

На запитання, чи буває у котів сказ, можна відповісти однозначно: сказ у котів буває, як і в інших теплокровних тварин. Крім того, останніми роками природні осередки вірусу носять масовий характер — і коти з собаками стали заражатися частіше. Швидше за все, це пов’язано з тим, що в країнах колишнього Радянського Союзу більш недбало ставляться до профілактики. В Україні коти теж хворіють на сказ, хоч і рідко. В Європі нашу державу вважають країною з поганою ситуацією по сказу.

Це захворювання поширене серед безпритульних тварин. Таких кішок та котів ніхто не вакцинує. Та й домашніх вихованців господарі теж вакцинують не дуже часто, адже, як правило, вони не мають доступу на вулицю. Таким тваринам, дійсно, можна не отримувати щорічні профілактичні щеплення, хоча бажано хоча б одне зробити.

Є фактори ризику і ситуації, в яких навіть кішку, що сидить вдома варто вакцинувати. Так, обов’язково треба вакцинувати котів, які живуть у сільській місцевості, тому що у них ризик заразитися набагато вищий. У двори часто проникають дикі тварини, особливо лисиці. Дика тварина, заражена сказом, шукає контакту з людьми та іншими тваринами, тому й приходить до приватних дворів.

Чи може у домашньої кішки бути сказ?

У кішки, що живе за містом, існує декілька шляхів зараження: вона може натрапити на мертву тварину і за наявності ранок у роті заразитися при поїданні (це малоймовірно, але можливо) або бути вкушеною інфікованою твариною. Якщо сліди укусів на тілі помітні, то в першому випадку запідозрити зараження складно. До того ж коти часто б’ються на вулиці — і господарі можуть не надати значення отриманим травмам. Щури та миші теоретично також можуть виступати переносниками. Хоча, повторимо, на практиці це поки ще не підтверджене. В селах та на дачних ділянках гризунів водиться набагато більше, ніж у містах.

Але багато людей ставлять таке питання: чи може бути сказ у домашнього кота, який не виходить на вулицю? Навіть якщо кішка не виходить з дому, завжди є загроза, що хвора тварина сама забереться до будинку. Тим більше, що дикі звірі, заражуючись вірусом сказу, починають тягнутися до людей та домашніх тварин, відвідуючи двори та будинки. Так що, якщо ви спостерігаєте подібну картину, знайте: швидше за все, тварина, що прийшла з лісу, інфікована.

У багатоквартирних будинках також є ймовірність зараження на сказ, хоча вона набагато нижча, ніж у приватному секторі. Небезпеку можуть нести гризуни, що мешкають у підвалах. Якщо кішка спіймала мишу або щура, то краще одразу відібрати у неї здобич. Як ми вже говорили, випадки передачі сказу від гризунів не підтверджені на практиці, але все ж таки краще перестрахуватися.

Найбільш поширеним переносником сказу є лисиці та собаки. Але організм собаки має середній рівень чутливості до вірусу, тоді як організм кішки — високий.

Сказ у котів та кішок, які живуть в будинку, також може виникнути при контакті з будь-якими вуличними та бездомними тваринами. Здавалося б, як квартирна кішка може контактувати із такими тваринами? Випадки бувають різні. Наприклад, іноді у квартири залітають кажани. Якщо вам це здається малоймовірним, ми відповімо: дивлячись де. Навіть у великих містах є цілі райони, де кажани залітають у квартири постійно. Звичайно, найчастіше не прямо до кімнати або на кухню, але на балконах їх помічають. Наводимо розповіді двох очевидців.

Олена: “Це було о 12 годині ночі. Я сиділа вдома одна, чоловік ще не повернувся зі зміни. У мене було якесь зловісне відчуття тривоги, я дивилася фільм про вампірів. І тут, як на зло, у кватирку залітає кажан. Я спочатку не зрозуміла, що це… Мене охопив жах… А коли я побачила, що це миша, жах посилився до межі… Зараз я, звичайно, згадую все зі сміхом… Треба ж такий збіг, щоб фільм про вампірів отримав візуалізацію прямо в моїй квартирі! Миша, до речі, виявилася якоюсь хворою, її легко спіймав чоловік, що прийшов через годину. Я ж весь цей час сиділа на кухні, замкнувши мишу в кімнаті”.

Іноді летючих мишей, що залетіли в будинок, ловлять та їдять коти. Створюється реальна небезпека зараження.

Світлана: “До нас на незасклений балкон періодично залітають кажани. На балконі сидить кішка, яка цих мишей ловить. Іноді вона їх з’їдає майже повністю, залишаючи голову. Іноді відгризає тільки лапки. Іноді приносить до нашого ліжка тушку. Одного разу я ходила по кімнаті, розмовляла телефоном і наступила на щось. Я подумала, що це зіпсований чорнослив. Взяла в руки і одразу ж зрозуміла, що це не чорнослив… Я заляпалася якоюсь гидкою жижею, що капала з голови кажана, яку підкинула мені кішка “.

Також домашня кішка може випасти з вікна і після цього контактувати з вуличними котами та собаками.

Перші ознаки сказу у домашньої кішки здебільшого проявляються через 2-3 тижні після укусу. Але трапляються випадки, коли симптоми (ознаки) сказу у котів стають помітними лише через 2-3 місяці і навіть пізніше. Тобто інкубаційний період захворювання варіюється від одного тижня до декількох місяців.

Його тривалість залежить від кількох факторів:

• місце укусу (чим ближче до голови, тобто до головного мозку, тим вірус пошириться швидше);
• розмір укусу та кількість вірусу, що проник в організм кішки;
• початковий стан здоров’я та сила імунітету;
• вік та вага кота.

Чи буває сказ у кошенят?

Кошенята найбільш сприйнятливі до вірусу сказу у зв’язку зі ще несформованим імунітетом і невеликими розмірами. Ризик зараження залежить від умов проживання. Якщо кошеня з народження живе у квартирі, в якій виключено появу гризунів, то ризик заразитися сказом практично нульовий. Інша справа, якщо кошеня підібране з вулиці. На вулиці його могла вкусити тварина, заражена сказом. Також кошенятам вірус сказу теоретично може передатися через плаценту, проте на практиці хворі кішки народити не можуть або не доживають до пологів.

Потрапивши в новий дім, ще до прояви ознак захворювання скажене кошеня може вкусити нового власника і через слину передати вірус. Тому з метою власної безпеки, щоб визначити сказ у кошеня, його необхідно віднести до ветеринарного лікаря на огляд, а далі замість того, щоб одразу забрати додому, краще помістити на карантин. Після закінчення карантину, коли стане зрозуміло, що кошеня здорове, його можна забрати додому. Такий варіант непоганий і тим, що заодно на карантині йому виведуть бліх, дадуть антигельмінтний препарат і навіть можуть зробити основні щеплення. Таким чином, у новий дім тварина переїде чистою та здоровою.

Карантин буде недовгим, оскільки ознаки сказу у кошеня з’являються набагато швидше, ніж у дорослої кішки: найчастіше протягом тижня після контакту з джерелом вірусу. Такий короткий інкубаційний період сказу у кошенят обумовлений тим, що рух вірусу по стовбурових клітинах становить 3 мм на годину, тому маленький організм, що ще не зміцнів, уражається за декілька діб. Посадивши кошеня на карантин, ви даєте можливість пройти профілактичні заходи в самотній обстановці, а себе та своїх домочадців вберегти від страшних хвороб.

Симптоми сказу у кошенят найчастіше проявляються занепокоєнням, млявістю, розладами зі сторони шлунково-кишкового тракту, гучним нявканням, яке швидко переходить у втрату голосу через спазм глотки, судомами, паралічем лап, прогресуючим ураженням центральної нервової системи, що найближчим часом призводить до смерті.

Зараження тварин відбувається найчастіше при укусах, коли в рану потрапляє слина іншого інфікованого звіра, оскільки у слині міститься вірус у високій концентрації. Проте теоретично можливе інфікування іншими шляхами: аліментарно (при поїданні інфікованого м’яса за наявності ран на слизових оболонках рота) або при хірургічних та лікувальних маніпуляціях. Також є випадки передачі вірусу через аерозолі (аерозольним шляхом).

Сказ у кішок та котів супроводжується важкими незворотними ураженнями центральної нервової системи. Якщо кішка не була щеплена від даного захворювання до укусу і не минуло достатньо днів після щеплення для вироблення імунітету, то шансів у вкушеної тварини немає. Сказ у домашніх котів невиліковний і завжди закінчується смертю. Якщо домашня кішка проявляє ознаки сказу, її можуть узяти під нагляд, посадивши на карантин. Лікувати тварину ніхто не буде.