Алергія на котів та собак: погляд імунолога

Здоров'я та ветеринарія

Поменять язык / Change the language: Русский

Авторка: кандидат біологічних наук, алерголог-імунолог Тетяна Тихомирова

Продовження статті після реклами

Дитина так довго випрошувала цуценя або кошеня, що вдома нарешті з’являється чотирилапий пухнастий друг. Інший варіант: в домі живуть коти, собаки, кролики, щури, морські свинки і одного разу там з’являється ще й людське дитинча, новонароджене. Чудова подія, правда? Ось тільки дуже часто вона буває затьмарена страшним словом АЛЕРГІЯ.

Цей діагноз звучить як вирок не тільки для дитини, а й для вихованця, якого в кращому разі чекатиме притулок, а в гіршому навіть думати не хочеться. Що робити у цій непростій ситуації? Не приймати поспішних рішень, звичайно! Хоча б тому, що все не так, як здається на перший погляд. І багатьох трагедій в житті можна уникнути, якщо досконало вивчити проблему.

Похід до алерголога

Як тільки ви потрапите до лікаря-алерголога, тут же у 100% випадків почуєте однозначне та категоричне: «Позбудьтеся тварини!». Все. Без варіантів. Жоден лікар-алерголог, будучи в здоровому глузді та ясній пам’яті, ніколи не візьме на себе відповідальність запропонувати щось інше, особливо якщо йдеться про алергію у дітей. Будь-який ваш знайомий-алергік із домашньою твариною це підтвердить.

В 99% випадків не запропонує і специфічну гіпосенсибілізацію, яка на сьогоднішній момент більш-менш стійко працює лише у разі алергії на рослини, а не на тварин.

Але при всьому цьому, якщо алергія на тварину виникла у вас вперше або змінилися її прояви, ви повинні звернутися до лікаря. Можливо, алергія виявиться не алергією, а чимось іншим. Захворювань із симптомами, схожими на алергію, дуже багато. Крім того, можливо, алергія підтвердиться, але причиною її виявиться не тварина, а ваш новий пральний порошок. Це буде чудовою новиною, правда?

Так що аналізи здаємо, бажано хоча б у декількох різних лабораторіях, алерголога також можна відвідати не одного. І орієнтуватися на ті результати, які збігаються у різних фахівців і за результатами різних аналізів.

Віддавати?

Ні, вибачте, ні. У цьому питанні я являю собою три зацікавлені сторони: лікаря алерголога-імунолога (к.м.н. з алергології та імунології), алергіка (так, сильного, так, з алергією на тварин) і любителя тварин з не найменшим досвідом їх утримання. І ось що з цього приводу я вам скажу. Тварина може вас «вилікувати» від алергії на себе. Сама.

Що таке специфічна гіпосенсибілізація на тварину? Але ж це далеко не екзотика, хоча звичайно і не спрацьовує у 100% випадків. Суть її ось у чому. Коли тварина вперше потрапила до вашої оселі, перші дні реакція надзвичайно сильна. Кон’юнктивіт, висипання, алергічний риніт, у декого навіть загострення астми або її дебют. Але через 3-4 дні симптоми алергії вщухають, а через 2-3 тижні зникають майже повністю. Причому як з антигістамінними (це препарати від алергії), так і без них. Працюють тут два прості механізми.

Продовження статті після реклами

Механізм перший — кусаємо, лижемо, дряпаємо

Особливо ефективний у випадку зі щурами та котами. Щури злегка і майже непомітно, а коти, і особливо кошенята, під час ігор іноді дуже помітно, наносять на шкіру ранки своїми кігтями. Таким чином, під шкіру потрапляє алерген — ті самі частинки, які викликають алергію на тварину, а підшкірне введення натурального специфічного алергену є основою методу специфічної гіпосенсибілізації. Причому, на відміну від рослинних, тваринні алергени набагато більш «індивідуальні» і менш стійкі до різних типів консервації, ось чому те саме лікування у лікаря у вигляді підшкірних уколів і чистого алергену дає набагато нижчий відсоток успіху. А тут натуральні алергени, свіжі, без жодної консервації, саме від вашої тварини.

Механізм другий — кількість-якість

На цьому механізмі заснований ще один можливий спосіб лікування алергії, щоправда, поки що екзотичний. Річ у тому, що алергія розвивається найчастіше за принципом «трохи нешкідливої речовини, і не з їжею, а на шкіру та слизові». Я дуже спрощую, але суть у тому, що коли ви заводите вихованця його алергенів стає не трохи, а цілком собі багато, і вони потрапляють не тільки на шкіру, навіть якщо ви не маєте звичку вилизувати свою кішку або собаку. В певний момент відбувається «перемикання» — і імунна система розуміє, що, здається, цих частинок щось дуже багато і йдуть вони в організм всіма способами, і їх занадто багато, щоб вони тягнули на ознаки алергену. І алергічна відповідь згасає.

Практичні поради

Якщо ви завели тварину і хочете з нею жити, але у вас чи у ваших родичів почалася на неї алергія, не поспішайте з нею розлучатися. Відвідайте алерголога, якщо це вперше, покивайте, потім закупіться антигістамінними і просто зачекайте 2-3 тижні, при цьому небагато, але не повністю обмежте контакт із твариною. Якщо звичайно симптоми безпечні, тобто немає ніяких нападів задухи (астма або алергічний набряк). Алергія може реально сильно зменшитись або навіть зникнути сама. Причому після відпустки або відрядження, повернувшись додому, вам, можливо, доведеться трохи постраждати знову, але вторинна реакція буде спокійнішою і тихішою.

У вас може зникнути повністю алергія на вашого вихованця, але залишитися реакція на чужих собак. Іноді вона може знизиться і на чужих, буває по-різному. Другий пес, якого ви заведете, дасть уже набагато слабшу реакцію, а на третього, що з’явиться у вашому домі, — можливо, взагалі не буде ніякої реакції, так, ніби у вас ніколи і не було алергії на тварин. Ну, якщо звичайно ви хочете трьох котів/собак. У мене рекорд вісім.

Тож не ставте одразу хрест, потерпіть і подивіться.

Застереження

Єдине, що затьмарює описану мною ідилію, навіть якщо у вас вдома пил і шерсть тварини лежить по всіх поверхнях, а ваша алергія і не думає про себе нагадувати, це те, що все одно, можливо, доведеться жити з деякими обмеженнями. Перше — ліжко. Друге — обличчя.

Якщо алергія була, і сильна, краще ніколи не пускати тварину на постільну білизну, на свій одяг (я маю на увазі той, що контактує з тілом безпосередньо, тобто виворітний, а не лицьовий бік речей, і в основному інтимний гардероб). А також не заривайтеся обличчям у теплий пухнастий бік улюбленця і не чіпайте себе за обличчя одразу після контакту з ним.

Втім, бігати і по 100 разів на день мити руки після кожного контакту не треба. По-перше, замучаєтеся, а, по-друге, у цьому немає сенсу: на руках алергенів у вас рівно стільки ж, скільки на всіх предметах у квартирі, варто тільки після миття рук доторкнутися долонею кудись, наприклад, до дверної ручки.

А тепер трохи про свіжу науку

І ось ще яке міркування можу привести на захист тварин у домі. Парадоксально звучить, але це факт: чим більше тварин у домі, тим менше у дітей алергія і тим спокійніше вона протікає. Це спостереження описується у межах гігієнічної теорії. Теорія відносно свіжа, десь з середини 90-х років. А це означає, що 99% алергологів про неї або нічого не знають, або майже нічого не знають.

Я сподіваюся, що не розіб’ю нічиє серце, якщо скромно нагадаю, що нас вчать за радянськими підручниками, які застаріли в середньому років на 5-10, або за перекладеними підручниками (рідше), застарілими на ті ж мінімум 3-5 років в результаті перекладу та редагування. В кращому випадку. Ну і додайте до цього вік лікаря, тобто скільки часу тому він слухав лекції. Додайте до цього майже поголовне незнання англійської, яка потрібна для читання статей за своєю темою в оригіналі. І відсутність гострої необхідності лікаря постійно читати наукові статті, які слабко пов’язані з його безпосередньою практикою. Ні, навіть дуже-дуже-дуже хороший алерголог-клініцист, швидше за все, і не чув ні про яку гігієнічну теорію, на жаль.

Продовження статті після реклами

Проте факти річ вперта. У всьому світі зростає захворюваність на алергію та аутоімунні (це теж результат помилки імунної системи, але інший). Зростає вона чомусь виключно у розвинених країнах. І ще чомусь набагато сильніша у містах, ніж у сільській місцевості як в умовах однієї й тієї ж країни, так і у світі. Цим фактом вже зацікавилися: медики вже давно намагаються розгадати закономірності та причини росту. Ідей було багато: наприклад, будь-яка хімія в повітрі і особливо в їжі. Це теж має значення, хто ж сперечається, але не в’яжеться з тим, що найбідніші селяни, що працюють на полях з дуже шкідливими добривами щодня, і міські бідняки, що споживають повний комплект хімічних гидот в їжу, чомусь хворіють на алергії значно рідше, а найбагатші городяни, що ростять дітей у заміських котеджах на свіжому повітрі та на найчистіших і найдорожчих продуктах, тобто в прекрасних умовах, отримують цю алергію у дітей дуже часто. Ну як так?

Еволюція та технічний прогрес

Причину знайшли одночасно в кількох країнах, потім перевіряли і перевіряли ще раз, проводили ретроспективні (тобто копаючись в історії) і проспективні (тобто спостерігаючи декілька років) дослідження на маленьких групах і на великих популяціях. Виявилося, річ у тім, що технічна революція обігнала природну дуже сильно. Ми давно вже маємо можливість не напружуючись тримати дитину в майже стерильних умовах, а імунна система все ще впевнена, що після народження її загорнуть у брудну блохасту шкуру і покладуть на землю, що кишить хробаками і яйцями глистів, яку дитина, як тільки навчиться повзати, обов’язково потягне в рота. Наївшись і землі, і глистів, і бліх, і залишків какашок неймовірної кількості різноманітних істот. Ну, загалом картину я думаю намалювала досить зрозумілу?

Після народження імунна система новонародженого така слабка, така незріла, але вона готова зустріти ворогів. Дуже багато небезпечних ворогів, які повинні звідусіль проникнути, а особливо через шкіру та слизові оболонки. А ворогів якось нема, бо мама гарна, гладить пелюшки з двох боків праскою та дезінфікує все, до чого торкається малюк. І ось в цьому місці і виникає «збій»: нам же потрібно знайти ворога, він точно є, його не може не бути! Тому імунна система приймає за ворогів безневинні та нешкідливі речовини: певні компоненти їжі, а також те, чого позбутися неможливо навіть у сучасній квартирі — пил, кліщів домашнього пилу та їх залишки, мікроскопічні різноманітні грибки, пилок рослин, найдрібніші залишки побутової хімії, порошинки пуху та пір’я з подушок і так далі.

Тільки з огляду на те, що ці частинки, насправді, нікому не шкодять і плодитися в організмі якось не думають, запускається видозмінена відповідь, не як на інфекцію, а алергічна. Знову ж таки, я грубо спростила опис і не треба його використовувати замість наукової статті з гігієнічної теорії, добре? А то мене пристрелить хтось із вчених.

Гігієна — це не тільки добро

Загалом, картина виходить така: чим вище рівень гігієни в популяції, тим вище захворюваність алергією і аутоімунщиною, тим важче протікають алергії.

Але ж не можемо ми класти дітей у багнюку і годувати їх землею для міцного здоров’я, вірно? І тут порятунком раптово виявилися домашні тварини. В сім’ях, де у перші п’ять років життя були домашні тварини, кількість дітей-алергіків виявилася різко зниженою. І чим більше було тварин (або чим більше вони були за розміром), тим менше було алергії. Причому тварина в домі в перший рік життя дитини виявилася найефективнішими ліками від алергії у цих дітей у майбутньому, з другого по п’ятий рік життя — менш ефективним, а після п’ятого року життя вже практично не мало значення, чи була в сім’ї тварина чи ні. Збіг статистики із термінами «навчання» імунної системи і наштовхнуло вчених на думку вивчати цей механізм далі.

Загалом, кажучи спрощено, наявність тварини в домі призводить до того, що в повітрі і на всіх предметах накопичується її шерсть, часточки шкіри, слини і навіть залишків випорожнення, вибачте. Вся ця благодать потрапляє до малюка — і його імунна система має чим зайнятися. Вона тренується правильним механізмам відповіді на інфекцію і на нешкідливі речовини, відточує потрібні реакції на матеріалі, який до неї надійшов, а не шукає ворогів там, де їх немає.

Ще один практичний висновок

Загалом, якщо говорити серйозно, то — хочете дитину без алергії? Тоді тримайте вдома кота, п’ять котів, великого слинявого волохатого собаку, і нехай вони лижуть малюкові руки, і нехай сиплють шерсть на його ліжечко та одяг, особливо в перший рік життя. Правда, попереджаю, що ще років 10-15 педіатри та алергологи будуть говорити вам на це, що ви погані батьки, що ви повинні терміново прибрати тварину з дому.

Ну а якщо не витримаєте натиску лікарів, то переселіться з дитиною за місто хоча б на перші три роки. Там вона і землі в будь-якому випадку натріскається, і трави, по якій хто тільки не повзав, і мухи по ній теж побігають, і вітром у вікно занесе всі потрібні її імунній системі гидоти, про які охайній людині і думати не хочеться.

Фінальні пояснення

  1. Цей метод не працює у 100% випадків. Це не гарантія. Є лише вірогідність, хоча й немаленька. Яка вона саме у вас — залежить від купи факторів.
  2. Ще раз, якщо у вас є астма (і будь-які складнощі з диханням) та/або алергічний набряк, вам цей метод пробувати не можна. По-перше, це небезпечно. По-друге, це, швидше за все, марно, на жаль.
  3. Алергія на домашню тварину може розвинутись у кожного у будь-якому віці. Більшість людей, які страждають від алергії на домашню тварину, часто схильні до інших видів алергій, наприклад, на пилок або цвіль. Це пов’язано зі спадковими причинами, тобто якщо ваші батьки страждають на алергію, то, ймовірно, у вас вона також виявиться. Згідно з дослідженнями, до алергії на собак або котів схильні приблизно 15% населення.
  4. На яку частину тварин у людей виникає алергія? Люди, які мають алергію на тварин, часто страждають від алергічних реакцій на часточки шкіри (лупу), слину та сечу.
  5. Чи існують гіпоалергенні породи собак? Таких порід не існує. Абсолютно всі собаки схильні до линьки, більшою чи меншою мірою. Слід пам’ятати, що алергію викликає не шерсть, а маленькі частинки шкіри, які обсипаються разом із шерстю (лупа).
  6. Щодо того, щоб позбутися тварини. Мені ніколи не була зрозуміла позиція людей, які приносять/приводять до клініки тварину присипляти при виявленні алергії на неї у себе чи когось із членів сім’ї. Всі знають про собачі та котячі готелі, а як виникає алергія, дуже швидко про них забувають. Собака або кішка не винна у слабкому організмі власників. Завели? Не можете тримати вдома? Або шукайте нових гарних власників, або поміщайте тварину в готель і все одно шукайте господарів. Кому не по кишені — завжди є бабусі, які потребують грошей і готові тримати тварину за винагороду. Було б бажання у господарів.

 

tihomirova
Авторка Тетяна Тихомирова — алерголог-імунолог, кандидат медичних наук. Живе та працює в США. Веде блог про медицину tanchik.livejournal.com.
 

саймон

Оціни і поділись!
Муркотики
МУРКОТИКИ
Тут ви можете поставити нам запитання або висловити думку